Групова та парна робота на уроках
у початковій школі як умова формування компетентності самоосвіти
й саморозвитку учнів
учитьМета
групової роботи :
Активне включення кожного учня в
процес засвоєння учбового матеріалу.
Завдання групової
роботи :
1. Активізація
пізнавальної діяльності.
2. Розвиток
навичок самостійної учбової діяльності : визначення провідних і проміжних завдань,
вибір оптимального шляху, уміння передбачати наслідки свого вибору, об'єктивно
оцінювати його.
3. Розвиток
умінь успішного спілкування (уміння слухати і чути один одного, вибудовувати
діалог, ставити питання на розуміння і так далі).
4. Вдосконалення міжособових стосунків у класі.
ВСТУП
Завдання сучасної школи –
розвивати кожну дитину як неповторну
індивідуальність. З огляду на це велике значення має формування в учнів
творчого потенціалу, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, вміння
ставити і вирішувати нові проблеми
Тенденції особистісної орієнтації розвитку системи освіти підтверджені
результатами досліджень сучасних вітчизняних психологів і педагогів. Орієнтація
на особистість учня у процесі педагогічного стимулювання розвитку їхніх творчих
здібностей базується на тому, що від моменту народження дитина змінює,
перетворює навколишній світ за власною ініціативою. Вона навчається, творчо
освоює світ речей, створюючи нову гру, казку, малюнок.
Педагогічне стимулювання розвитку
творчих здібностей на практиці відбудеться за умов зміни уявлень про характер
стосунків між учителем та учнем, утвердження стилю довіри, співробітництва та
співтворчості. Цьому сприяє віра вчителя у творчий потенціал, здібності та
можливості учня, урахування індивідуальних психічних та інтелектуальних
особливостей кожного вихованця, опора на прагнення учня самовиразитися і
самореалізуватися серед інших особистостей як індивідуальність. Для цього
потрібно, щоб учитель створював доброзичливу атмосферу на уроках, давав дитині
можливість висловлювати власні думки без оцінних суджень, забезпечував
плюралізм думок і суджень, толерантність до поглядів інших під час творчої
діяльності та оцінки її результату, давав кожному учню право на помилку.
Для досягнення цієї мети пріоритетними є технології, спрямовані на
впровадження в навчальний процес комп'ютерної техніки, різноманітних систем
розвивального, індивідуального і диференційного навчання; нових технологій
навчання обдарованих дітей; гуманізація навчального процесу. Вони сприяють
створенню таких умов, за яких учень займає позицію суб'єкта навчально-виховної
діяльності; внаслідок цього у нього розвиваються якості творчої особистості:
ініціативність, прагнення до самоосвіти, самонавчання.
Роль сучасного процесу
навчання у формуванні особистості
Особливості уроку розвивального навчання
полягає в тому, що здійснення учбової діяльності відбувається в
колективно-розподіленій формі шляхом реалізації змістовних ліній:
Ø предметно-логічної;
Ø структурно-діяльнісної;
Ø комунікативної.
Для забезпечення комплексу складових
навчальної діяльності, пошуку і визначення шляху розв'язання проблеми, що
виникає на уроці, я приділяю велику увагу методам групової роботи.
Умови для
формування особистості і її розвитку в процесі навчання:
Ø Створення
позитивного настрою до навчання.
Ø Відчуття
позитивної атмосфери у колективі для здійснення спільної мети.
Ø Можливість
висказувати свою думку і вислуховувати товаришів.
Ø Учитель
– це друг, радник, старший товариш.
Всі ці умови здійснюють інтерактивні технології кооперативного навчання:
робота в парах і групах.
Навчання – це праця, а не
розваги. Але ця праця може бути різною: примусова і нецікава, добровільна і
розвиваюча творчій потенціал, коли навіть важке діло дає учням радість.
Учнівська праця залишиться працею, але ефективність її буде більшою. В сучасній
практиці дуже часто використовують фронтальні і індивідуальні форми роботи.
Диференційний підхід в навчанні при фронтальних формах організації навчальної
діяльності фактично не може бути здійснено. При індивідуальній роботі
використання диференційованого навчання здійснюється важко. Опит праці в школі
підказує, що саме групова і парна робота найкраще допомагає розвитку
комунікативних здібностей учнів. Але треба розрізняти "діяльність в колективі" і "колективну діяльність". Колективна діяльність дітей на
перших стадіях носить формальний характер. Групова робота – це перш за все гра, гра в організацію, гра в
навчання. Гра допомагає учням зрозуміти навчальну тему, знайти незрозумілості.
Головна мета групової і парної роботи – розвиток мислення учнів. Як в кожній грі, тут існують
свої правила. Правила можуть бути опрацьовані заздалегідь і використовуватись в
подальшій роботі . Правила можуть опрацьовуватись тут і зараз, тобто тільки для
роботи над конкретним завданням. Правила можна доповнювати, змінювати. Але
складати і опрацьовувати і затверджувати їх треба разом з учнями, і потім вся
робота повинна підпорядковуватися цім правилам.
Приклади
можливих правил:
ü Починайте
висловлюватись спочатку за бажанням, а потім по черзі.
ü Не
перебивайте один одного.
ü Обговорюйте
ідеї, а не особистості, які висловили цю ідею.
ü Утримуйтесь
від оцінок та образ учасників групи.
ü Намагайтеся
дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і
вона має право на існування.
На
початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах особливо ефективна
технологія роботи в парах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої
дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов парної
роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота а
парах дає учням можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером і потім
озвучити це перед класом. Ця форма роботи сприяє розвитку навичок спілкування,
вміння висловлюватись, переконувати, вести діалог, дискусію. Така співпраця не
дає можливості ухилитись від виконання завдання.
·
Запропонування учням завдання (запитання для невеличкої дискусії чи аналізу ситуації).
·
Об'єднання учнів в
пари, визначення, хто з них буде говорити першим, і прохання обговорити свої
ідеї один з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і
спільне обговорення. Це допомагає досягти згоди щодо відповіді або рішення.
·
По закінченні часу на
обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями
та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або
іншої пізнавальної діяльності.
ü Гра
"Незнайко" (один учень читає,
інший виправляє помилки);
ü "Інтерв'ю" (узяти інтерв'ю і визначити ставлення
партнера до заданого тексту, статті і т.д.);
ü Гра
"Кіт і мишка" (зробити
критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного);
ü "Взаємні
запитання" (протестувати та оцінити
один одного);
ü "Щоденник
подвійних нотаток" (проаналізувати
разом проблему, вправу чи експеримент; сформулювати підсумок уроку чи серії
уроків; дати відповіді на запитання учителя).
Співпраця в парах готує дітей для подальшої роботи в групах. Групова
робота – це унікальна організація уроку.
Вона забезпечує взаємодію між учнями і робить непрямим керування вчителя. Він
виступає організатором початку і кінця роботи: формулює завдання, спільну
інструкцію по його виконанню, разом з учнями приймає участь оцінки результатів.
Етап спільної оцінки допомагає формуванню самооцінки і самоконтролю школярів.
Дуже важливо, що оцінюється робота всієї групи, а не окремих учнів. Помилки
дітей обговорюються тільки в групі. Робота учнів перетворюється із
індивідуальної діяльності кожного учня в співпрацю. Учні вимушені навчитися
домовлятися швидко, не враховуючи особисті інтереси. Поступово учень починає
відчувати клас частиною свого світу, він зацікавлений в підтриманні дружніх
стосунків. Ця форма роботи має велике значення для формування самостійності
школяра. Працюючи в команді, учень має можливість проявляти ініціативу (вибрати
завдання, порадити, як організувати роботу); вчитися планувати свої дії,
переконувати, нести відповідальність за себе і команду.
Велике значення має процес розподілу дітей класу на групи. Дуже часто
вчитель об'єднує дітей в групи з
урахуванням їх особистих можливостей. Відомо, що слабкому учню потрібні не
стільки сильні, скільки терплячі і доброзичливі партнери. Школяру з високою
активністю потрібен партнер здібний слідкувати за ходом міркувань. Об'єднання
дітей "по бажанню" не завжди дає продуктивний результат. Тому що
особисті відношення стають головними в розподілі доручень і організації роботи.
Розділення класу на групи – це важливий момент в організації роботи. Способів
розділення існує множина, і вони значною мірою визначають те, як протікатиме
подальша праця в гурті, і на який результат ця група вийде.
1. За бажанням.
Об'єднання в групи відбувається по
взаємному вибору. Завдання на формування групи за бажанням може даватися, як
мінімум, в двох варіантах:
ü Розділитеся
на групи по ... людина.
ü Розділитеся
на ... рівні групи.
Група, що формується за ознакою
випадковості, характеризується тим, що в ній можуть об'єднуватися (правда, не по взаємному бажанню, а волею
випадку) діти, які в інших умовах ніяк не взаємодіють між собою або навіть ворогують.
Праця в такому гурті розвиває у учасників здатність пристосовуватися до різних
умов діяльності і до різних ділових партнерів.
Цей метод формування груп корисний в
тих випадках, коли перед учителем стоїть завдання навчити дітей співпраці.
Метод також може використовуватися в класах, в яких між учнями склалися в
цілому доброзичливі стосунки. Але у будь-якому випадку педагог повинен мати
достатню компетентність в роботі з міжособовими конфліктами.
Способи формування
"випадкової" групи :
ü доля;
ü об'єднання
тих, хто сидить поруч (у одному ряду, в
одній половині класу);
ü за
допомогою імпровізованої "Фанти" (один
з учнів із закритими очима називає номер групи, куди відправиться учень, на
якого вказує в даний момент педагог) і тому подібне.
Така ознака задається або учителем, або
будь-яким учнем. Так, можна розділитися по першій букві імені (голосна - приголосна), відповідно до
того, в яку пору року народився (на
чотири групи), за кольором око (карі,
сіро-блакитні, зелені) і так далі.
Цей спосіб ділення цікавий тим, що, з
одного боку, може об'єднати дітей, які або рідко взаємодіють один з одним, або
взагалі випробовують емоційну неприязнь, а з іншої – спочатку задає деяку загальну ознаку, яка зближує
учнів, що об'єдналися. Є щось, що їх ріднить і одночасно відділяє від інших. Це
створює основу для емоційного прийняття один одного в групі і деякого
віддалення від інших (по суті справи -
конкуренція).
"Лідер" в даному випадку
може або призначатися учителем (відповідно
до мети, тому лідером може виступати будь-який учень), або вибиратися
дітьми. Формування груп здійснюється самими "лідерами". Наприклад,
вони виходять до дошки і по черзі називають імена тих, кого вони хотіли б узяти
у свою групу.
Спостереження показують, що в першу
чергу "лідери" вибирають тих, хто дійсно здатний працювати і досягати
результату. Іноді навіть дружба і особисті симпатії відходять на другий план.
У тому разі якщо в класі є явні
аутсайдери, для яких ситуація набору в команду може бути надзвичайно болючою,
краще або не застосовувати цей спосіб, або зробити їх "лідерами".
В цьому випадку учитель створює групи за
деякою важливою для нього ознакою, вирішуючи тим самим певні педагогічні
завдання. Він може об'єднати учнів з близькими інтелектуальними можливостями, з
схожим темпом роботи, а може, навпаки, створити рівні по силі команди. При
цьому організатор групової роботи може пояснити принцип об'єднання, а може піти
від відповіді на питання учасників із цього приводу.
Завдання треба сформулювати ясно і
чітко. На початку роботи слід дати учням інструкції по виконанню роботи.
Наприклад, можна порадити учням
розглядати предмет з різних точок зору. Або записати на дошці ключові слова для
обговорення теми та інше.
Треба визначити, хто буде головуючим, посередником, секретарем,
доповідачем. Розподілення вчителем ролей в групі має особливе значення на
перших етапах формування груп. Пізніше це можуть робити самі учні.
Поведінка
учителя під час групової роботи.
Учитель,
працюючий з малими групами може:
ü контролювати,
ü організовувати,
ü оцінювати
роботу учнів,
ü пропонувати
учням різні варіанти рішення,
ü бути
наставником, джерелом інформації.
А ось чого не слід робити учителеві, який
хоче організувати ефективну групову роботу :
Ø сидіти
за своїм столом, перевіряючи зошити;
Ø сприймати
групову роботу як "законний передих", коли можна дозволити собі вийти
з класу;
Ø приділяти
усю свою увагу одній групі, забуваючи про інших;
Ø виправляти
допущені помилки (окрім тих випадків, коли учні просять про це самі);
Ø чинити
тиск на учасників або заважати їм висловлюватися.
Ø не
можна виправляти або критикувати перші висловлювання, навіть якщо вони містять
грубі помилки, цю роботу повинні виконати учні в доброзичливій формі;
Ø не
можна давати занадто категоричних оцінок - вони діють на учасників пригнічує;
Ø не
слід відповідати на питання, якщо на нього може відповісти хтось з учнів.
Ø і
не слід ходити по класу або стояти біля учнів на початку групової роботи: учні
часто соромляться висловлюватися у присутності учителя. Але ближче до кінця
обговорення, коли учасники вже розговорилися, учитель теж може включатися в
роботу: слухати, як йде обговорення в групах, направляти і підтримувати
учасників, відповідати на питання.
За
технологією застосувань парну і групову роботу можна поділити на слідуючи види:
·
Збирання інформації з
певної теми.
·
Інтенсивна перевірка обсягу
й глибини знань.
·
Розвиток вмінь
аргументувати власну позицію.
Під
час групової роботи необхідно:
ü
уважно читати
завдання-інструкцію:
ü
поважати права членів
своєї і іншої груп: не говорити всім разом;
ü
вислуховувати думки
кожного члена групи:
ü
при потребі допомагати
члену групи;
ü
працювати так, щоб не
заважати іншим;
ü
вкладатися у визначений
час;
ü
не сміятися з чужих
помилок;
ü
давати можливість всім
членам групи представляти дослідження.
Цінним у роботі групи є те, що кожен
учень має можливість вибрати
різні
ролі: експертів, що аналізують проблему; учасників, які шукають альтернативного
розв'язання проблеми; мислителів, що аналізують взаємозв'язки між явищами;
співрозмовників, котрі вміють активно слухати, домовлятися; партнерів, що
вчаться співпрацювати тощо.
Після обговорення завдання група визначає
представника, який відповідатиме перед класом. Всі інші учні стежать за ходом
обговорення, доповнюють чи виправляють товаришів. Старший групи виставляє
оцінки.
1. Завдання
мають бути такими, щоб дружна і погоджена робота усіх членів групи давала
відчутно кращий результат, ніж міг би отримати кожного з учасників, якби
працював один.
Доцільно використати:
Ø завдання,
які вимагають виконання великого об'єму роботи;
Ø завдання,
які вимагають різноманітних знань і умінь, усією сукупністю яких не володіє
жоден з дітей індивідуально, але володіє група в цілому;
Ø завдання
на розвиток творчого мислення, де вимагається генерувати максимальну кількість
оригінальних ідей;
Ø завдання,
що вимагають ухвалення рішень, що безпосередньо стосуються майбутньої
діяльності цієї групи.
2. Зміст
роботи має бути цікавий дітям.
3. Завдання
мають бути доступні дітям по рівню складності.
4.
Завдання мають бути
проблемними, створювати певне пізнавальне утруднення, надавати можливість для
активного використання наявних знань.
Види
групової роботи.
Назвемо декілька видів групової роботи, які
можна використати на уроках в початковій школі.
ü Робота
в парах.
ü Мозковий
штурм.
ü Гра
" Продовж думку".
ü Полювання
за скарбами.
ü Снігова
грудка.
ü Мозаїчна
група або Пазли.
ü Прийом
"Зигзаг" ( метод «Пили»).
ü Гра « Карусель».
ü Технологія « Ажурна пилка ».
ü Акваріум.
Учитель може оцінити ефективність
групової роботи на уроці за наступними критеріями. Спробуємо оцінити
ефективність групової роботи на відвіданих нами уроках за цими критеріями :
1. Адекватність
вибору групової форми етапу роботи і
типу уроку.
2. Мета
групової роботи.
3. Зміст
групової роботи.
4. Організація
рефлексної групової роботи.
Парна і групова робота мають значні
переваги. На відміну від звичайного уроку, де переважає монологічна мова
педагога, і від самостійної роботи учнів на заняттях з використанням групової і
парної роботи відбувається відпрацювання конкретних умінь і навичок у режимі
діалогу. Невеликі групи дозволяють учителю бачити кожного у процесі практичної
діяльності, сприяють виникненню стійких зв'язків між усіма присутніми,
стимулюючи процеси глибокого осмислення діяльності, полегшують результативності
процесу. Парна і групова діяльність – це спільна діяльність учителя й учнів, що дає
змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги та розвитку
творчості. В. Сухомлинський зазначав, що "...без творчого життя
особистість не може бути вихованою, без творчості немислимі духовні,
інтелектуальні, емоційні, естетичні взаємовідносини". Саме творчість
стимулює розвиток мислення, інтересів, дослідницьку діяльність.
Особливо необхідно зупинитися на тому,
яку роль має групова робота у навчанні першокласників.
Шестирічна дитина, яка приходить до
школи, ще не готова до навчальної діяльності. Для появи у неї вміння здобувати
знання у співпраці з дорослими та однолітками необхідна спеціальна організація
навчального процесу. Тому перші десять днів навчання у першому класі проходять
наче з курсу «Вступ до шкільного життя».
Добираючи матеріал для роботи на уроках, я користуюсь методичними
рекомендаціями, які розроблені лабораторією РН при ХОНМІБО, та методичним
посібником Цукерман Г. А., Поливанова Н. К. Введение в школьную жизнь.— Томск:
Пеленг, 1996.
Головна діяльність шестирічних дітей —
це гра. Важливим компонентом в організації групової роботи є сюжетно-рольова
гра — гра в навчання, гра в організацію. Як і в будь-якій грі, тут є свої
правила. З перших хвилин навчального заняття даю зрозуміти дітям, долучаючи їх
до розмови, що той, хто викрикує, не слухає точку зору інших, програє. Працюючи
в групах, треба дотримуватись певних правил. Разом з дітьми з'ясовуємо, як треба
спілкуватися, щоб тебе почули, і ти почув однолітків. Якщо кожний буде говорити
про своє, спілкування не вийде. Тобто, з самого початку діти навчаються
однопредметності в обговоренні. Ця робота йде поки що не на предметному
матеріалі.
Процес навчання дітей групової роботи
є складним і тривалим. Діти повинні усвідомити, що:
Ø організація
роботи повинна бути послідовною (кожний
учасник групи повинен бачити і виконувати якусь частину завдання; результат
повинен бути наявним);
Ø самотужки
проблеми, яка виникла, не розв'язати, виходу з неї не знайти;
Ø потрібна
стороння допомога, але не від учителя, а від тих, хто сидить поруч. Спільний
результат складається із вкладу кожного.
За цих умов виникає необхідність
спілкування для обговорення проблеми. Змінюється і роль дорослого на уроці.
Дорослий в системі «поділу на групи» більш, ніж вчитель. Він не просто носій певних
знань, а посередник між предметними, культурними знаннями і дітьми, той, хто
розвиває у дитини бажання оволодіти всім цим.
Отримуючи завдання для групи, учні
повинні бути орієнтовані на розумову діяльність, домовитись, хто за що буде
відповідати. Оцінка результату роботи вчителем йде після оцінки учнів.
Формування соціальної компетентності є
цілеспрямованим процесом. Мета моєї роботи над проблемною темою полягає у створенні умов для різнобічного
розвитку інноваційної особистості за допомогою методів і прийомів
інтерактивного навчання.
У своїх учнів навчальну діяльність
формую шляхом набуття досвіду культури поведінки в соціальному оточенні,
співпраці у різних видах діяльності.
Входження учнів у суспільство підносить
роль соціальної компетентності. Соціальну компетентність формую у своїх учнів
при використанні інтерактивних технологій, а саме роботи в групах.
Уже з першого класу я починаю
організовувати соціальну співпрацю між учнями. Дитячу співпрацю починаю з
найпростішого, не обминаючи дрібниць: як сидіти за партою, щоб працювати «очі в
очі» з товаришем; як погоджуватися, а не заперечувати; як допомагати і як
просити допомоги. Коли вводиться нова форма співпраці, даю її зразок. Через
групу підготовлених дітей показую хід роботи, вводжу такі мовні елементи: «Ти
згоден?», «Не заперечуєш?», «У мене інша думка», «Чому ти так думаєш?», «Як ти
розумієш?». Спочатку намагаюся давати такі завдання, які об'єднують дітей на
кілька хвилин.
Наприклад: «Пропишіть рядок букв.
Поміняйтеся зошитами. Знайдіть у сусіда найкращі літери в рядочку.» або
«Перевірте правильність виконання прикладів. Біля правильної відповіді поставте
плюс». Таким чином, у першому класі відбувається становлення навичок парної та
групової роботи, складаються правила співпраці, які з часом доповнюються й
ускладнюються.
Саме через групові форми виконання завдань
у дітей формую позитивну мотивацію навчальної співпраці. Кожна дитина оточена
турботою, довірою, відчуває себе рівноправним партнером у спілкуванні,
внаслідок чого зростає впевненість у своїх силах, у собі.
Плюси
і мінуси групової роботи.
Безумовно, групова форма організації
роботи має немало достоїнств. Проте є в ній і деякі труднощі, або мінуси. Отже
…
1.
Плюси:
§ Підвищується
учбова і пізнавальна мотивація.
§ Знижується
рівень тривожності учнів та страху виявитися неуспішним, некомпетентним в
рішенні якихось завдань.
§ У
групі вище ефективність засвоєння і актуалізації знань
§ Покращується психологічний клімат в класі.
2.
Мінуси.
Хоча
провідну роль в груповій роботі грають учні, її ефективність багато в чому
залежить від зусиль і майстерності учителя.
§ Груповій
роботі потрібно спочатку навчити. Для цього учитель повинен згаяти час на
якихось уроках. Без дотримання цієї умови групова робота буває неефективна.
§ Організація
групової роботи вимагає від учителя особливих умінь, витрат зусиль.
§ При
непродуманому комплектуванні груп деякі учні можуть користуватися результатами
праці сильніших однокласників.
§ Розділення
на групи може проходити непросто, навіть драматично.
§ У
класі завжди знайдуться діти, бажаючі працювати наодинці. їм потрібно створити
умови для цього. Це додаткові складнощі для вчителя.
Так що ж таке групова робота? Це
загальний термін, що охоплює величезну кількість прийомів, коли два чи більше
учнів отримують завдання, яке вимагає співпраці та мовлення за власною
ініціативою учнів.
Працюючи в групі, учень має можливість
більше розмовляти, висловлювати свою думку, сперечатись на задану тему.
Групова робота сприяє теплому,
неофіційному кліматові. Мовчазні діти стають активними учасниками навчального
процесу, хоч ніколи не брали участі в роботі цілого класу. Така невелика група
перетворюється у малу учнівську спільноту, у якій всі співпрацюють
Групова робота сприяє розвиткові
відповідальності та самостійності учнів. У невеликій групі важко
"сховатися".
Маленькі групи допомагають учням з
різними здібностями та вміннями досягти своєї мети. Це є крок до
індивідуального навчання.
Отже, через групові форми виконання
завдань у дітей формується позитивна мотивація до навчального співробітництва,
компетентність самоосвіти та
саморозвиток.
Немає коментарів:
Дописати коментар